Ну ось, знову, виходячи з дому, я забув свої ключі і знову доведеться дзвонити у двері. У відповідь на тринькання невідомої мені райського птаха лунає легкий звук квапливих кроків, а слідом - швидкий тупіт і радісний дзвінкий писк: "Папа - тато - тато!". Так, ось уже півтора року я не тільки чоловік в самому розквіті сил, люблячий чоловік, але й тато. У мене син, спадкоємець, моя гордість.