Планета Сім`я

Мій старшенький прокинувся раніше свого брата, вибіг з дитячої і відразу ж прилаштувався до мене на коліна. Через хвилину зліз зі словами: "Мамочка, я піду вкрию Славкові, а то йому, напевно, холодно!". Він втік, а я в цю хвилину відчула себе абсолютно щасливою, бо більше всього на світі мені б хотілося, щоб мої діти були друзями, допомагали один одному, любили і підтримували один одного.

Нещодавно мені виповнилося сім років. Папа говорить, що я вже великий, і в цьому році піду в школу. В школу мені не хочеться. Мама сказала, що в школі вчать рахувати і читати, а рахувати і читати я і так вмію.

Мене звуть по різному. Мама - Владик; папа солідно і якось дуже по дорослому - Влад; бабуся ласкаво - Ладушка; а друзі - Владлен. Мені подобається більше Влад.

Напевно, жоден вчинок не викличе у батьків більшого почуття неприязні, ніж бійка між рідними дітьми. Багато батьків намагаються втрутитися, але зазвичай такі спроби не приводять до бажаного успіху. Іноді їм все ж вдається зупинити розвиток бійки, але чи можливо запобігти її початок? Буває, що батьки досить терпимо ставляться до бійок серед дітей і приймають їх як щось неминуче.

Дарину я народила на своє двадцятип'ятиріччя, у вересні. Вона була бажаною дитиною. Первістком.

Коли я дізналася, що знову вагітна, Дашуньке було 5 місяців, я була на другому місяці вагітності. Почуття були різні, але неприємний осад залишився в душі після питання лікаря: "Аборт коли будемо робити?". Аборт я робити не збиралася, хоч і планувала другу дитину тільки через чотири роки. Відразу згадалися слова лікаря, який брав пологи Даші: "Ну, чекаємо тебе через рік!".